Астероїди і метеорити
Нерідко у щільні шари атмосфери потрапляє з космосу великі тверді
частинки, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері,
частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється
обширна світна оболонка з розжарених газів. Від сильного опору повітря
метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом падає на Землю у вигляді
осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються
метеоритами.
Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в
атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й
до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли
космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть
метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються
чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну
храму і є предметом релігійного поклоніння.
Відомо три види метеоритів: кам'яні, залізні (мал. 59) та
залізо-кам'яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після
їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. В СРСР
метеорит є власністю держави й підлягає здаванню у наукові заклади для
вивчення. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік
метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд.
років.
Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і
утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні. Найбільший з
виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США (мал. 60). Його діаметр
1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років
тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі
метеорити — це члени Сонячної системи.
Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту
Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами,
які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про
те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли
існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.
У складі метеоритів виявлено значно менше мінералів, ніж у земних
гірських породах. Це свідчить про примітивний характер
метеоритної речовини. Однак багато мінералів, що входять до складу
метеоритів, не зустрічаються на Землі. Наприклад, більшість кам'яних
метеоритів містить округлі зерна — хондри, хімічний склад яких майже
такий самий, як у Сонця. Ця найдавніша речовина дає відомості про
початковий етап формування планет Сонячної системи.
Постачальником значної частини метеоритів, що падають на Землю, є пояс
астероїдів, розташований між орбітами Марса і Юпітера. Існує гіпотеза
про те, що сучасні астероїди є уламками десятої планети Сонячної системи
- Фаетона. Припускаючи подібність хімічного складу Землі і цієї планети,
можна використовувати результати аналізу складу метеоритів при вивченні
хімічного складу нашої планети.
Метеорити відіграють значну роль у житті Землі. Щодоби на Землю падає
близько 3 т метеоритів, не вважаючи космічного пилу. Усього на Землю
також дані вивчення
зразків місячних порід, доставлених радянською станцією «Місяць-16» і
американськими «Аполлон-11 і 12».
Астероїди.
Навколо Землі постійно обертається декілька тисяч кілометрових
астероїдів, декілька мільйонів 100-метрових і декілька мільярдів —
10-метрових у діаметрі. Переважна їх кількість поки не відкрита і
залишається поза полем зору вчених. За оцінками вітчизняних і світових
дослідників, важкий «кілометровик», який здатен призвести до катастрофи
планетарного масштабу, падає на Землю раз на десять мільйонів років.
Малі планети, або астероїди, здебільшого обертаються між орбітами Марса
і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Першу малу планету відкрито в
1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології
— Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою,
Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі
слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом
мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.
На цю думку наводить те, що ряд астероїдів має не кулясту, а неправильну
форму. Сумарна маса астероїдів оцінюється лише як 0,1 маси Землі.
Найяскравіший астероїд — Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної
величини. Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км, і
за орбітою Марса навіть у найсиль-ніші телескопи на такому малому диску
нічого не можна побачити. Діаметр найменших відомих астероїдів становить
лише близько кілометра (мал.). Звичайно, астероїди не мають атмосфери.
На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в
перекладі з давньогрецької означає «зореподібні». Як і для планет, для
них характерне петлеподібне переміщення на фоні зоряного неба. Орбіти
деяких астероїдів мають незвичайно великі ексцентриситети. Внаслідок
цього в перигелії астероїди підходять до Сонця ближче, ніж Марс і Земля,
а Ікар — ближче, ніж Меркурій (мал.). У 1968 р. Ікар наблизився до Землі
на відстань менш як 10 млн. кілометрів, але його зовсім незначне
притягання ніяк не вплинуло на Землю. Часом близько підходять до Землі
Гермес, Ерот та інші малі планети.
Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право
вибрати назву відкритої ним планети. У наш час найчастіше астероїдам
присвоюють імена відомих учених, героїв, діячів науки і мистецтва. Так,
у 1978 р. було відкрито астероїд, який дістав згодом ім'я Воронвелія на
честь автора цього підручника.
Комментариев нет:
Отправить комментарий